Норми етикету в прислів'ях і приказках

"Вшануйте гостя, хоч би звідки він до вас прийшов"

  Володимир Мономах  "Повчання дітям"

Етикет прийому гостей мав суттєву відмінність, від тих днів, коли спеціально (на Різдво, Великдень, Трійцю, храмові свята, іноді недільні дні, а також сімейні урочистості – весілля, народини, похорони, поминки) приходили в гості. Число свят, коли можна було ходити в гості в деяких місцевостях України суттєво регламентувалося. В ряді регіонів, ходили лише на храмові свята, в інших - на дні Івана, Михайла, Миколая.

Відповідно до норм народного етикету гості приходили за запрошенням. ("Прийшли непрохані, то й підем не кохані"; "Прийшов непроханий, піде недякуваний"; "Поїхав би в гості – та люди не кличуть"). Воно лунало на- прикінці кожного гостювання. Існував цілий комплекс дій, які повинен був виконати той господар, до якого прийдуть гості.
По-перше – готували святкові страви;
 по-друге – обов'язково господиня оселі пекла хліб; 
по-третє – готували подарунки дітям, які передавали батьками, оскільки дітей не прийнято було брати в гості, їх залишали вдома. Особи, які приходили в гості також мали виконувати ряд усталених норм етикету. Насамперед, приходили без запізнення. Прийшовши в гості вони спочатку віталися з чоловіком, а потім з його дружиною. Цим підкреслювався престиж глави сім'ї та повага до нього зі сторони гостей які прийшли. Те ж саме робили, коли в оселі вже були гості, незважаючи на усталене в українському середовищі шанобливе до них ставлення. Обов'язково приносили з собою подарунки, які зазвичай були простими. ("Хоч їду в гостину, то беру хліб у торбину"). Виконували ряд цих норм і господарі, які приймали гостей. Вони повинні були обов'язково по закінченні гостювання також пригостити гостей хлібом та пирогами.
Характеризуючи гостинний етикет українців слід особливим чином звернути увагу на трапезу, тобто обряд частування.
По-перше – гостю відводилось найкраще і найзручніше місце в кімнаті де проходить трапеза. Дорогих гостей садовили на покуть, тобто почесне місце в хаті. ("Який гість, така йому й честь"; "Милий гість не часто буває"; "Розумного саджають на покуті для честі, а дурного для сміху").
 По-друге – господарі не повинні були сідати під час трапези за стіл, а весь час ходити біля гостей підносячи їм їжу і припрошуючи їх їсти. Під час гостинної трапези виключної уваги надавали саме припрошенню до їжі та питва. Відповідно і цей аспект етикету суворо регламентувався: господар будинку повинен був припрошувати лише чоловіків, а господиня - виключно жінок.
 По-третє – гості не мали права починати самостійно пригощатися, не отримавши благословіння від господаря будинку. ("У гостях останній починай їсти, а перший переставай"). Кожну нову страву гості не мали права їсти до тих пір, поки господарі декілька раз методом примусу не заставлять їх спробувати страву.
По-четверте – гості не повинні були брати будь-що зі столу, а тим більше виходити під час трапези із-за столу.
Завершенням трапези, яка затягувалась на тривалий час, була так звана церемонія "внесення хліба з сіллю". Гості дякували господарям за гостину і гостинність словами "Спасибі за хліб, за сіль, за кашу і милість вашу".