пʼятницю, 31 жовтня 2014 р.

Кожен чи ніхто...

до вивчення розрядів займенників


Є четверо людей, яких звуть Кожен, Хтось, Будь-хто та Ніхто. Необхідно було виконати важливу роботу, і Кожного попросили її виконати.
     Кожен був переконаний, що Хтось її може виконати. Будь-хто міг би її виконати, та не виконав Ніхто.
     Хтось розсердився через це, бо це була робота Кожного. Ніхто не усвідомив, що Кожен звинуватив Когось, але не Себе, коли Ніхто не зробив того,що Будь-хто міг би зробити...

Електронна бібліотека української літератури

четвер, 30 жовтня 2014 р.

Час для відпочинку! "Вальс дощу" Фредерік Шопен


Норми етикету в прислів'ях і приказках


"Вшануйте гостя, хоч би звідки він до вас прийшов"
  Володимир Мономах  "Повчання дітям"
Етикет прийому гостей мав суттєву відмінність, від тих днів, коли спеціально (на Різдво, Великдень, Трійцю, храмові свята, іноді недільні дні, а також сімейні урочистості – весілля, народини, похорони, поминки) приходили в гості. Число свят, коли можна було ходити в гості в деяких місцевостях України суттєво регламентувалося. В ряді регіонів, ходили лише на храмові свята, в інших - на дні Івана, Михайла, Миколая.

Відповідно до норм народного етикету гості приходили за запрошенням. ("Прийшли непрохані, то й підем не кохані"; "Прийшов непроханий, піде недякуваний"; "Поїхав би в гості – та люди не кличуть"). Воно лунало на- прикінці кожного гостювання. Існував цілий комплекс дій, які повинен був виконати той господар, до якого прийдуть гості.
По-перше – готували святкові страви;
 по-друге – обов'язково господиня оселі пекла хліб; 
по-третє – готували подарунки дітям, які передавали батьками, оскільки дітей не прийнято було брати в гості, їх залишали вдома. Особи, які приходили в гості також мали виконувати ряд усталених норм етикету. Насамперед, приходили без запізнення. Прийшовши в гості вони спочатку віталися з чоловіком, а потім з його дружиною. Цим підкреслювався престиж глави сім'ї та повага до нього зі сторони гостей які прийшли. Те ж саме робили, коли в оселі вже були гості, незважаючи на усталене в українському середовищі шанобливе до них ставлення. Обов'язково приносили з собою подарунки, які зазвичай були простими. ("Хоч їду в гостину, то беру хліб у торбину"). Виконували ряд цих норм і господарі, які приймали гостей. Вони повинні були обов'язково по закінченні гостювання також пригостити гостей хлібом та пирогами.
Характеризуючи гостинний етикет українців слід особливим чином звернути увагу на трапезу, тобто обряд частування.
По-перше – гостю відводилось найкраще і найзручніше місце в кімнаті де проходить трапеза. Дорогих гостей садовили на покуть, тобто почесне місце в хаті. ("Який гість, така йому й честь"; "Милий гість не часто буває"; "Розумного саджають на покуті для честі, а дурного для сміху").
 По-друге – господарі не повинні були сідати під час трапези за стіл, а весь час ходити біля гостей підносячи їм їжу і припрошуючи їх їсти. Під час гостинної трапези виключної уваги надавали саме припрошенню до їжі та питва. Відповідно і цей аспект етикету суворо регламентувався: господар будинку повинен був припрошувати лише чоловіків, а господиня - виключно жінок.
 По-третє – гості не мали права починати самостійно пригощатися, не отримавши благословіння від господаря будинку. ("У гостях останній починай їсти, а перший переставай"). Кожну нову страву гості не мали права їсти до тих пір, поки господарі декілька раз методом примусу не заставлять їх спробувати страву.
По-четверте – гості не повинні були брати будь-що зі столу, а тим більше виходити під час трапези із-за столу.
Завершенням трапези, яка затягувалась на тривалий час, була так звана церемонія "внесення хліба з сіллю". Гості дякували господарям за гостину і гостинність словами "Спасибі за хліб, за сіль, за кашу і милість вашу".

понеділок, 27 жовтня 2014 р.

Складні вИпадки наголошення слів




Наголос на 1-му складі

дОгмат, кИдати, вИпадок, рАзом, рОзвідка, вІрші, вІршів, прИповідка, Олень, спИна, цАрина, немає чАсу, щИпці, грОшей, дрОва, зОзла, фОльга, кУрятина, бУдемо, дОлішній, пІдлітковий, дОнька, рЕшето, зАгадка

Наголос на 2-му складі

фенОмен, везлА, генЕзис, завдАння, абИ де, аджЕ, абИколи, анІж, рондО (шрифт), рубЕль, рукОпис, правОпис, перЕбіг подій, пізнАння, новИй, щавЕль, борОдавка, вимОга, вітчИм, граблІ, дочкА, зубОжіти, зубОжілий, фартУх, подУшка, позАторік, трісктОнява, ненАвидіти, добУток, квартАл, налИгач, дичАвіти, чорнОзем, чорнОслив, оптОвий, отАман, індУстрія

неділю, 26 жовтня 2014 р.

«Теє-то як його». Про слова - паразити

Приклади таких слів проілюстровані веселим віршем Е. Мошковського: 

Жив-був цей, як його, 
Ну, значить, і того, 
Жило це саме 
Зі своєю мамою. 
Був ще один дивак- 
Це загалом значить так, 
І його улюблений зять. 
Звали зятя 
Так би мовити. 
А дружину звали ну ... 
А сусіда звали це ... 
А його батьки- 
                                                                                 Бачиш 

І чи бачите ... 
А ще якийсь е-е-е 
Жив на верхньому поверсі ... 
І дружили вони все ... 
Ну і значить, і взагалі. 

«Значить», «як його», «ну», «це», «це саме», «так би мовити», «загалом», «чи бачиш», «типу того», «як би», «в такому плані »- ось лише невеликий перелік« експонатів », що відносяться до мовної паразитології. Деякі з таких слів вживає у своїй промові більшість людей, що говорять зовсім грамотно. Словами-паразитами вони стають, коли їх вставляють дуже часто і зовсім не до місця. Іноді одне або декілька слів з явно паразитичними функціями людина неусвідомлено включає майже в кожне речення.
Як правило, засмічення мови такими словами відбувається, коли людина хвилюється, затинається, робить паузи в промові, утруднюється підшукати потрібне слово чи порівняння. Буває і так, що слова-паразити свідомо включаються до промову, щоб отримати додатковий час на обдумування відповіді на дуже незручне запитання. Частіше ж усього непотрібні і шкідливі розмовні конструкції з’являються від підвищеного хвилювання або поспіх.
Один з різновидів паразитичних слів-зв’язок — нецензурна лайка. Будучи безсумнівним ознакою низької культури мовця, матюки несуть в собі і виразну експресивну функцію. Є у матірною лайки і свої соціально прийнятні замінники, на кшталт «ялинки-палиці» або «ешкін кіт». Від вживання в мові подібних, здавалося б, нешкідливих конструкцій також слід утримуватися.
Дуже часто зустрічаються в мові і звуки-паразити. Напевно вам доводилося відчувати роздратування, коли співрозмовник, збираючись з думками, тягне «м-м-м» або «е-е-е». Звукові паразити характерні для тих, хто не володіє предметом розмови або сильно хвилюється; особливо це стосується публічних виступів.
  
"Антипаразитні" вправи (за Л. Богуш)  
1. Щоб позбутися слів і звуків-"паразитів", спробуйте записати себе на диктофон. Це допоможе вам почути себе збоку і "виловити" своїх паразитів. Коли ви будете "знати їх в обличчя", вам буде легше їх контролювати.

2. Другий крок - запис на диктофон вашої бесіди з іншою людиною. Так ви почуєте, які "сміттєві" слова у вас з'являються в умовах діалогу, коли ви зосереджені не тільки на собі, а й на співрозмовникові.

3. Третій крок - запис на відео. Тут ви і почуєте, як ви говорите, і побачите, як ви рухаєтеся. Починати одразу з відео не варто, краще рухатися поступово.

До речі, які "паразити" найбільше дратують особисто Вас?

Усміхаймося по-українськи


Усміхаймося по-українськи
Вимова слова сир ( cheese ) англійською мовою змушує губи розтягуватися , створюючи подобу посмішки. Схожий ефект спостерігається і українською мовою при протяжливій вимові слів « ірис » , « кишмиш » , «криза » і т.п. Цей ефект часто використовується у фотографії при портретній зйомці.

 "Кисть" бананів
Гроно бананів називають « кисть » , а одиничний банан - « палець ». Взагалі сучасне слово «банан » арабською означає саме « палець ».

 Фіглі-міглі
У тлумачному словнику 1940 р.під редакцією Ушакова є таке визначення слова « Фіглі - міглі »: « ... вживається для позначення якихось хитрощів , жартів або яких-небудь підходів для досягнення чого-небудь , що супроводжується люб'язностями , кривляннями, викрутасами , підморгуванням ».

Зовсім не оригінально
Оригіналом на Русі називали палицю , якою били свідка , домагаючись істини.

Правопис української мови



пʼятницю, 24 жовтня 2014 р.

Говорімо правильно!

Поширені помилки в українській мові:
Неправильно                      Правильно

Бувший студент                   колишній студент

Вартує нагадати                  варто нагадати

В більшій мірі                   більшою мірою

В даний момент                   у цей момент, у цю хвилину

В другий раз                     іншим разом

Вибачте мене                     вибачте мені

Вийти з себе                     втратити витримку (терпець)

Виключення з правила             виняток з правила

Верхня одежа                     верхній одяг

Дякую вас                        дякую вам

Тат і мам (не було на зборах)    татів і мам (-ів)...

Чинити вплив                     впливати

Читати про себе                  читати подумки

Чуть-чуть не...                  мало не...

Явка  обов’язкова                присутність обов’язкова

Явне протиріччя                  очевидна суперечність

Як не бувало                     наче й не було

Як ні в чому не бувало           ніби нічого й не сталося

Як попало                        абияк
 
Далі буде...
 
А які Вам помилки трапляються найчастіше?

четвер, 23 жовтня 2014 р.

Професія вчителя - щоденне навчання

Добре відомі слова Івана Франка: «Учителем школа сто­їть: коли учи­те­л­ь­ не­потрібний, неприготований, не­сум­лін­ний, то й школа ні до чого». А ще відомо, що професія вчителя – це щоденне навчання. І, зрозуміло, якщо є бажання навчатися, то вчитель постійно буде працювати над підвищенням своєї педагогічної майстерності. Особливо ж це стосується вчителя української мови та літератури, який просто приречений на творчість, оскільки має справу з величними творіннями світового письменства і як ніякий інший вчитель-предметник виконує важливу роль у формуванні творчої особистості школяра, його духовних, моральних, естетичних уподобань. Отож, якщо вчитель не володіє художньо-дослідницькими навичками, не вміє самостійно проаналізувати ідейно-естетичне ціле художнього твору, осмислити його неповторність, а лише покладається на репродукцію «чужих» думок з мудрих літературознавчих джерел, які так і не стали його власними відкриттями й переконаннями, то такі знання, безперечно, не можуть бути основою для майбутньої творчості.