Виховна робота

Інсценізація п'єси І. Карпенка-Карого "Сто тисяч"
Буде здоров'я - будуть і гроші, а я навіки від них одрікаюсь, ніколи в світі не буду хотіть більше, ніж бог дає.

 ГерасимКалитка 

Свято рідної мови

РІДНА МОВА
Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мово,
У барвінки зодягайся, моє щире слово.
Колосися житом в полі, піснею в оселі,
Щоб зростали наші діти мудрі і веселі.
Щоб на все життя з тобою ми запам'ятали,
Як з колиски дорогої мовоньку кохали.
Л. Забашта

Інсценізація поеми "Наймички" Т.Шевченка

   А наймичка невсипуща
Щовечір, небога,
Свою долю проклинає,
Тяжко, важко плаче;
І ніхто того не чує,
Незнає й не бачить,
Опріч Марка маленького.
Так воно не знає,
Чого наймичка сльозами
Його умиває.
Т. Шевченко

Сценарій свята

ПРИГОДИ В ЦАРСТВІ ПОМИЛОК

Дитяча казка-п'єса

Дійові особи: Сашко, Оленка, Автор, Мова, 2 помічника царя Помилок,  Цар Помилок, Підручник рідної мови.

Автор. Ішов Сашко похмурий з школи

Йому так сумно, як ніколи,

І зажурилось в небі сонце,

І очі повні сліз у хлопця,

Бо знов в диктанті помилок.

Як в полі навесні квіток.

Сашко зітхнув.

Сашко. Яка морока!

Я не готовий до уроку,

І голова моя пуста

Помилками лиш оброста.

Як бути далі, що робити?

Не хочу правил я учити

І так безграмотно пишу,

Все! З помилками не дружу.

Я рідну мову хочу знати

І хочу грамотно писати!

Автор. А тут назустріч, де й взялись,

Помилки квапляться кудись.

(Помилки балакають безграмотно.)

1 помічник:

Привєт, Саньок, ну просто — клас!

Ти сьогодні не забув про нас.

і у диктанті ми твойом

Гуляли кльово всі гуртом!

2-гий помічник. Друзья твої ми самі вірні

І завтра рівно десь опівдні

Ти маєш в наше царство допуск.

Приходь до .нас, ось тобі пропуск.

1 помічник . В нас там і весело й прекрасно,    

Короче дуже кльово, класно!

2 помічник . Представ, як гарно з нами жить,

Нетреба правила учить,

1 помічник. Ти вже відмінником не будеш

Й про гарні бали геть забудеш.

2 . помічник Зато найкращих в світі друзів

Ти будеш мати по заслузі.

Сашко. Е ні, я прямо вам скажу,

Що більше з вами не дружу

І не піду у ваше царство,

Бо помилки — це не багатство,

Від вас лиш сором, сум і сльози,

Не стійте в мене на дорозі

Ідіть від мене геть скоріш,

Я другом вам не буду більш!

2 помічник . Оце так да, та що з тобою,

Ти чи ударивсь головою?

1 помічник . Чи угром встав не с той ноги,

Так більше з нами не шути.

2 помічник . Бо цар помилок дуже грізний

Він знає чари всякі різні

І зачарує тебе вмить, Не треба більше так шутить!                .

Сашко. Та не шуткую я, ідіть,

 Й царю своєму так скажіть:

 Його я чари подолаю.

1 правила всі повивчаю.

Бо хочу грамотно писати

І рідну мову гарно знати.

Покваптеся, ідіть скоріше,

Я вас не можу бачить більше.

(Проганяє помічників.)

Автор. І хитрі помилки чимдуж

Побігли скаржитись царю ж,

А Саша наш засумував

І дуже запереживав.

Сашко. Як би я не постарався,

Вивчить правил всіх не вдасться,

Я ж не вундеркінд, на жаль,

Й не Грінченко, і не Даль.

(Бачить Оденку.)

О, Оленко, постривай!

Підкажи щось, виручай!

Я не знаю, що робити,

Як проблему розрішити!?

Оленка. І тобі, Сашко, привіт.

Ти кричиш на цілий світ!

Ну, що трапилось з тобою,

Ти неначе після бою

Збудоражений Якийсь

Може, чорт тобі наснивсь?

Сашко Що той чорт, тут справа гірша,

І закручена, й   складніша!

Автор. І Сашко на вушко тихо

Розказав про своє  лихо

Оленка Справді, справа непроста,

Оце так! Оце дива!

Та часу дарма не гай —

Свій підручник діставай.

Я тобі допоможу

Правила всі розкажу.

(Сашко заглядає у портфель, шукає.)

Сашко. Добре. Де він? Тут же був!    -

Чи я десь його забув?

Оленка. Може вдома, чи у школі

Кинув той підручник долі?  

Сашко. Ні, я клав, бо пам'ятаю,

Що я ним ударив Надю,

І штовхнув у бік Сергія,

Й малював у ньому змія

Я його забуть не міг!

Оленка. Книжки зовсім не беріг,

 От вони і повтікали

 І знущань терпіть не стали.

 Сашко. Ні, це мабуть, діють чари,

 Помилки царю ж сказали.

Як нам бути, що робити?

Я ж не зможу правил вчити?

 Автор. І заплакав бідний Саша,

 А Оленка йому й каже.

 Оленка. Повтирай негайно сльози

 З ними нам не по дорозі.

 Йдем підручник визволять.

Страшно там його лишать'.

Цар нагода не упустить—

Помилок туди напустить,

Й наша Мова-чарівниця                   -

Помилками забрудниться!: (Сашко бачить Мову.)            

Сашко. Ой, дивись, оце так диво!

 Хто це йде такий красивий?

 Оленка. Може фея добра? 

Сашко  Може.

Ось вона нам \ поможе!

Мова. Так я Мова-чарівниця,

Добра фея-мандрівниця,

Бачу вашу я тривогу

І прийшла на допомогу.

Треба книжку виручать,

В царство Помилок рушать.

Сашко,: Але я переживаю.

Бо ще правил всіх не знаю.

Цар здолає мене вмить,

Як же бути, що робить?!

Мова. Справді, мови ти не знав

І мене не шанував,

З помилками задружив

І нічого не учив!

Оленка. Рідна Мово, твоя ласка,

Поможи йому, будь ласка.

Подаруй Сашку знання..

І любов до навчання.

Сашко. Соромно мені, я винний,

Обіцяю, що віднині

Буду рідну мову вчити,

З помилками не дружити

Мова. Добре, я тобі повірю,

Й обіцянки перевірю,       

Недарма я чарівниця,    -

Добра фея-мандрівниця.

Ось книжки — малі сестриці,

Мої вірні помічниці.             .

їх ло серця приклади

Й обіцянку говори.

(Сашко бере книжки, підносить їх до серця.)

Я,  Сашко, що вчивсь погано

Обіцяю вчитись гарно,

Рідну мову поважати :

І всі правила вивчати.

Мова (чаклує.)

Раз, два, три, знання з книжок

Забирай собі, дружок.

Але ці знання, на жаль,

Неміцні, це пам'ятай!

Сашко. Я все вивчу, обіцяю!

Це мені згодиться, знаю. 

(Виходять.)                   

Автор. Вирушили друзі в путь,                  

До царя Помилок йдуть-

А він теж часу не гає,

На гостей давно чекає.

1 помічник . Шеф, він нас не уважає,

З нами знатись не бажає.

2 помічник  Так його як слід провчи,

 У в'язницю заточи.

 Цар. Я володар помилок,

 Нових я люблю діток,

Хай хоч плачуть дуже гірко —

Зачарую їх в помилку.

 (До помічників.)

Цей підручник — мій заручник,

Одягніть йому наручник!

 1 помічник. Ми -завзяті помилки

 Зробимо це залюбки.

Цар, Почекаємо пока,

Обміняєм на Сашка.

Підручник.

Не радійте, злі помилки,

 Ще наплачетеся гірко.

Мені друзі допоможуть,                

Вас, помилок, переможуть!

 Цар. Нас здолати неможливо,

Проти нас єдина сила —

Треба правила всі знати

 Й грамотно слова писати.

Так що Саша, твій друзяка,

Нікудишній тут вояка.

(Помічник бачить вдалині гостей.)

2  помічник. Шеф, ідуть, я їх вже бачу!

З ними Мова, не іначе.

1 помічник. Мова, шеф, оце нещастя,

Вона знищить наше царство.

Цар. Досить нити, в нас підручник,

Нас спасе оцей заручник!

(Сашко, Оленка і Мова заходять.)

 Цар. Ну, привєт, заморські гості,

Ви прийшли до нас у гості?

Чи гуляли просто так,

Заблудилися чи як?

Сашко. Ми з метою йшли сюди:

Книжку визволить з біди!

Й ваше царство помилкове

Гнати далі, геть від мови!

 Цар. Розмєчтались, наше царство —

Краща гордість і багатство!

Оленка. Помиляєтесь, помилки,

Ви усім набридли гірко.

 Нашу книжку поверніть,

З мови нашої ідіть!

Цар. Не дамо ми цей підручник,

 Він у нас тепер заручник.

Ви давайте в обмін Сашу,

Ну а ми вам — книжку вашу.

 З нього ми помилку зробим

Й наше царство ним доповним.

Ці помилки — подивись,

Учнями були колись,

 А тепер — мої це слуги, їхні знаєте заслуги!

Оленка. Ми врятуємо і їх,

Вірних помилок твоїх.

Знову в учнгів перетворим.

Добре, Мово, ми говорим?

Мова. Добре, друзі, починайте,

Чари з помилок знімайте!

Оленка. Правил скажемо побільше,

Щоб царя прогнать скоріше.

(Починають розказувати правила, а помилки в цей час крутяться, метушаться, перетворюються на учнів.)

Сашко. Іменник! Взяв собі на плечі

Велике діло — називати речі.

Оленка. Ну а візьмемо назву — дієслово,

Само підказує, що діє слово!

Сашко. Прикметник дасть іменнику - предмету

Якусь його ознаку чи прикмету.

Цар. Ой, досить! Правил я боюся!

Від них я лопну, іспарюся!

Та не радійте — прийде час

І я ще повернусь до вас!

(Тікає,)                                            

Оленка. О, гляньте, помилки від правил

Школяриками знову стали.

Діти. Спасибі, ви нас врятували,

І чари злі розчарували.

Тепер ми будем вчитись гарно,

Й не гаять часу в школі марно

Підручник: Спасибі, друзі дорогі,       

Не кинули мене в біді. 

Я завжди буду вам в пригоді

І виручу вас при нагоді.  

Вивчайте мову свою рідну

Нехай вона постійно квітне!

Сашко. Дякуйте не нам, а  Мові

За оці дива казкові.

Оленка. Заспіваєм дружно, гарно

Мові пісню величальну.

(Усі учасники казки виходять на фінальну сцену і співають пісню.)

Будемо вивчати мову дорогу,

Нашу українську мову золоту.

Скільки в ній веселок,

Скільки різних див,                

Скільки розмаїття і чарівних слів! /Двічі

Помилки хитрющі, вас проженемо

Й забруднити мову нашу не дамо.

Хай веселки грають,

Линуть хай пташки,

Рідну нашу мову вчимо залюбки!

Як 7-А паркан малював 

 Додали школі патріотичного настрою...